Алексей Антонюк Традиційним японським шоломом прийнято вважати Кабуто. Він, як правило, мав форму напівсфери і складався з декількох металевих пластин або шкіри, а в деяких випадках виготовляли шоломи з комбінації цих двох матеріалів. На задній частині кабуто кріпили сполучені між собою стрічками, вигнуті пластини, які виконували роль захисту для вух та шиї. Як і багато японське військове спорядження, шолом у середньовічного японського самурая був призначений не тільки для захисту бою, але і для визначення статусу воїна в суспільстві.
Історія самурайського шолома
Перший шолом самурая мав назву сакаку-цукі кабуто, що перекладається як «шолом баран, що бадиться», який традиційно носили з обладунками танко. Його відмінною рисою є смуга, яка чимось нагадує гребінь і простягається до чола, де в результаті вона набирала форми дзьоба. До його складу входили дві смуги зігнуті в кільця, між проміжками яких кріпилися прямокутні, інколи ж і трикутні пластини. На задній частині шолома кріпилася захист для шиї.
Після того як з’явився новий вид обладунків – кейко, почали створювати інші типи шоломів, що мають більш округлу форму – мабідзасі-цукі кабуто (в перекладі означає “шолом з козирком”), які були в побуті з 5 по 10 століття. Форма мабідзасі-цукі була скопійована з китайських і корейських шоломів. У ньому не було гребенеподібної смуги, а натомість був присутній горизонтальний козирок. На маківці знаходилася трубка, яка, швидше за все, виконувала роль прикраси і кріпилася до круглої пластини.
Воїни із знатного роду зазвичай прикрашали свій шолом позолоченими металевими рогами. Така традиція з’явилася наприкінці 12 століття і з часом розмір таких рогів став збільшуватися. Однак у їх функції входило не лише прикраса шолома, а й залякування ворогів, а в проміжку між ними часто зображували герби кланів або навіть демонів.
Види кабуто
Існує велика кількість різновидів японських шоломів, що частково відрізняються один від одного:
- Хосі-кабуто.
- Каварі-кабуто.
- Дзунарі-кабуто.
- Сайка Кабуто.
- Намбан Кабуто.
Хосі-кабуто, був створений у період Момояма і вважається, що це найраніший самурайський шолом. Носили його в комплекті з обладунками о-йорою і складався він з 12 сегментів, які скріплювалися виступаючими декоративними заклепками.
Каварі-кабуто. Самим видом японського шолома за рахунок своєї складності і унікальності вважається каварі-кабуто, який перекладається як «фігурний» шолом. Практично всі кавари-кабуто робилися на замовлення в одному примірнику за рахунок його вважалися ексклюзивними та вкрай рідкісними зразками. Дозволити собі такий шолом могли лише високопосадовці, найчастіше це були військові командних чинів. Але й звичайні солдати могли носити підвиди каварі-кабуто: монарі-кабуто-шолом персик і сінарі-кабуто – шолом жолуд.
Дзунри-кабуто. в переводе звучит как «шлем, повторяющий форму головы» был очень распространен в период Эдо. В его состав входила пластина, идущая спереди назад, которая прикреплялась к ободу. В промежутках между креплениями располагались еще две пластины. Свою популярность он получит благодаря дешевой цене и простому дизайну.
Сайка-кабуто был назван так в честь города, в котором и был изобретен. Отличительной чертой этого шлема была восьми частная тулья, напоминающая конус. Снизу находился широкий венец, к которому крепились пластины. Чаще всего сайка-кабуто делали без козырька.
Намбан-кабуто було зроблено прототипом європейських шоломів, через що й отримав назву «шолом південних варварів». Виглядав він як іспанський кабасет, але декорований і доопрацьований японськими майстрами на азіатський лад.
