Алексей Антонюк Самурайський меч катана – це не просто меч, а втілення японського духу, уособлення історичної культури і предмет гордості народу Країни сонця, що сходить.
Ця зброя вважається справжнім символом японського народу, його бойового духу та волі до перемоги. Ще з найдавніших часів вважалося, що існує три основні японські скарби. До них відносять яшмове намисто, священне дзеркало та меч.
Для самурая меч був його супутником життя і навіть на порозі смерті воїн не випускав його з рук. Також катана відображала соціальне становище свого господаря, будучи уособленням чистоти, і — що властиво лише японцям — вважалася найкращим подарунком у данину поваги. Згідно з японською міфологією, меч — це не символ війни і смерті, а навпаки — зброя світу.
Історія меча катана
Довгий час, беручи участь у кровопролитних боях, японці використовували списи. Але часи правління сьогуната Токугава змінили звичний устрій воїнів. З приходом технічного процесу почали використовувати мечі. Мистецтво володіння мечем отримало назву «кендзюцу». Не просто набір військових знань, а й духовне самовдосконалення.
Виникнення «зброї душі» пов’язане з історичною зміною свого стародавнього предка — меча таті, який вважається традиційною зброєю самурая. Катана перестав бути споконвічно японським мечем, оскільки його формування відбувалося під впливом інших азіатських культур. Свій остаточний вигляд меч отримав у періоди Нара і Хейан – це вигнутий меч з такою ж рукояткою, заточений тільки з одного боку – саме таким ми можемо побачити його в наш час. Для створення катани використовувалися спеціальні техніки кування та загартування заліза, а рукоятка, як правило, обмотувалась шовковою стрічкою. У поодиноких випадках мечі прикрашалися гравіюванням, зазвичай такі екземпляри мали особливу цінність.
Носіння катани
Самурайский меч катана носят с левой стороны в ножнах, которые расположены за специальным поясом — оби. Лезвие меча, как правило, направлено вверх — этот способ ношения считается общепринятым еще с окончания войн в период Сэнгоку, когда ношение оружия приняло скорее традиционный характер, нежели военный. Когда появлялась возможность угрозы, катану держали в левой руке, а если хотели выразить свое доверие, то в правой. Садясь, самурай клал меч недалеко от себя. Если катана использовалась редко, то ее хранили дома в ножнах из необработанного дерева магнолии, которое предотвращало появление и дальнейшее распространение коррозии.
Угол, в котором хранился меч, назывался токонома. А специальная подставка, на которой он располагался – катанакакэ. Во время сна самурай располагал свой меч в изголовье таким образом, чтобы его легко можно было схватить в любой момент.
Володіння катаной
Катана – це ріжуча зброя, здатна з одного удару обезголовити супротивника. Основна техніка володіння японським мечем полягає в тому, що удар завдається не під прямим кутом, а вздовж площини. Також для спрощення нанесення ріжучих ударів центр ваги мали ближче до клинка.
Довжина катани дозволяла робити різні маневри. Тримати її потрібно відразу двома руками. Середина лівої долоні розташовувалась наприкінці рукоятки, а друга рука стискала область біля гарди. Участь у процесі розмаху одразу двох рук дозволяла отримати більшу амплітуду, що посилювало удар.
Виділяють три види стійок для фехтування катаною:
- Дзедан – меч знаходиться на верхньому рівні
- Диван – у цьому положенні меч повинен знаходитися перед собою
- Гедан – меч знаходиться на нижньому рівні
Для успішного застосування освоєних основ у фехтуванні катаною, потрібно вміти передбачати всі рухи супротивника і за короткий час точно планувати свої дії.
Традиційно навчання фехтуванню японським мечем поділено на три рівні:
- Омоте -відкритий рівень, на ньому не відбувається поглиблення в «приховані» техніки володіння мечем
- Тюдан – середній рівень
- Окуден – закритий рівень
У Японії досі збереглося безліч традиційних шкіл, які навчають мистецтву володіння меча. Ці школи змогли продовжити своє існування навіть після заборони носіння мечів, яку встановив імператор Мейдзі.
Як досягається особлива гострота катани
Катана вважається унікальною холодною зброєю, оскільки має функцію самозаточування. Підставка, на яку поміщається меч, дозволяє клинку тривалий час гострим завдяки особливому руху молекул. Процес виготовлення клинка передбачає використання спеціальної техніки. Шліфування являло собою десять етапів, таким чином зменшувалася зернистість поверхні. Полірування леза відбувалося з використанням пилу деревного вугілля.
В останню чергу здійснюється загартування клинка за допомогою рідкої глини. Вона сприяла виникненню спеціальної смужки з матовою поверхнею, що символізувала межу між дзеркальною частиною леза та матовою. Частина леза обмотувалась глиною, а інша половина клинка гартувалася у воді. У такий спосіб досягалася різна структура поверхні. Якщо майстер відрізнявся великою популярністю, то цьому етапі виготовлення він залишав свій підпис. Але на цьому етапі меч ще не вважався готовим. Остаточне полірування леза займало два тижні. Коли поверхня клинка набувала дзеркального блиску, вважалося, що роботу завершено.
Метал, що у процесі виготовлення зброю мав особливу структуру. Її особливість – це шаруватість. Існувало кілька способів отримання якісної сталі. Вони визначалися під впливом багатьох зовнішніх чинників.
Самурайський меч катана в наш час
Давно втративши бойове значення, меч катана став справжньою знахідкою для аматорів азіатської культури. Справжня зброя є найдавнішим витвором ручної роботи. Справжні екземпляри, найчастіше, передаються у спадок і несуть у собі функцію реліквії. Але придбати найкращі катани мають можливість далеко не все, тому що відрізнити підробку від оригіналу може лише справжній поціновувач холодної зброї.
То скільки коштує справжній самурайський меч катана? Вартість виготовлених у Японії мечів становить не менше 1 тисячі доларів, а ціна рідкісних екземплярів може сягати 9 тисяч доларів. Таким чином, найдорожчим японським мечем в історії вважається меч Камакура 13 століття, проданий на аукціоні за 418 тисяч доларів.
