Релігія у Японії

Країна сонця, що сходить, завжди манила своєю загадковістю і закритістю. Протягом кількох століть європейці намагалися налагодити контакти з цією загадковою країною, і лише у 18 столітті їм вдалося досягти стабільних торговельних відносин. Сьогодні проблем із відвідуванням Японії немає, однак, туристи часто не розуміють корінних жителів островів, адже їхня поведінка та менталітет кардинально відрізняється від європейської. І щоб відповісти на це питання, необхідно звернутися до сторінок історії, щоб зрозуміти, яка релігія в Японії прижилася і який вплив на менталітет японців.

Національна релігія Японії формувалася протягом багато часу. Стародавній народ країни сонця, що сходить, вірив у духів, магію і тотеми. Так сформувалося перше анімістичне уявлення про світ у стародавніх японців. Вони одухотворили всю неживу природу.

Синтоїзм у Японії

Релігія Японії синтоїзм свідчить, що божество можна викликати біля священного місця подвійною бавовною в долоні. Криваві жертвопринесення в Японії не практикувалися, кожен обряд був спрямований на розвиток доброзичливих відносин із природою та навколишнім світом. Навчання синтоїзму ґрунтується на:

• Вірі в одухотвореність природи. Японці вважають, що життя є в кожному об’єкті та суб’єкті природи, чи це камінь чи рослина.
• Кожен предмет має душу – ками.
• Камені – покровителі пологів та сімей. Взагалі, камені в японців уособлюють як рід і сім’ю, а й вічність (корінне населення Японії вірить, що після смерті душа людини полягає у камені у тому, щоб охороняти свій рід).
• Головний духовний принцип життя – єдність із природою та людьми. Матеріальний світ вважається єдиним місцем, де люди та природа можуть взаємодіяти.
• У синті немає поділу на добро і зло, як це можна спостерігати в інших релігіях. Наприклад, протистояння тигра та його видобутку – це природний процес для японців, тому вони не таврують тигра «злим» за його бажання їсти.

Традиційні вірування японців беруть свій початок із 4-3 тис. е., коли територію сучасної Японії прийшли перші племена монголів. Примітивні вірування, засновані на тотемізмі, анімізмі та магії перебували у законсервованому вигляді до 7 століття, поки їх не укомплектували у філософську течію – синтоїзм. Поруч із формуванням національної релігії синто до Японії прийшло інше вчення – буддизм.

Буддизм у Японії

Приблизно в середині 6 століття Японію через Тибет і Китай потрапляє буддизм. Нова релігія почала швидко поширюватися країною, проте, міцно закріпитися їй вдалося. Тоді країни почалися війни за переділ сфер впливу, і монолітна з релігійної погляду розкололася Японія, релігія буддизм швидко почала відвойовувати прибічників традиційних вірувань.

Причини зміцнення буддизму в Японії ґрунтувалися на чотирьох основних істинах цього вірування:

• Віра в нірвану – ідеальний стан тіла та душі.
• Віра у реінкарнацію.
• Буддистам обіцяли найкраще життя після смерті.
• Простота в богослужінні (буддисти були прихильниками пишного церемоніалу і складних ритуалів).

У 7-8 столітті Японії почали з’являтися буддистські школи з різними навчаннями. Наприклад, з’явилася школа Хоссо-сю (657), де віруючих навчали молитвам, які мають призвести до порятунку після смерті. У цій школі не практикувалася медитація та вивчення священних текстів.

Другою за популярністю була школа Куся, заснована в 660 році. Її учні більшу частину свого життя приділяли вивченню «Абіходхармакоші» – загальнобуддійського знання.

Співіснування буддизму і синтоїзму тривало до середини 19 століття, як у 1868 року давня релігія японців – синто стала державної. З того часу в країні почали зростати націоналістичні настрої. З’явилася віра в особливе призначення японської нації, нетерпимість до нижчих рас – корейців та китайців. Одним словом, Японія почала нарощувати військову міць для захоплення земель Китаю, що колись у далекому минулому належало Японії.

Християнство у Японії

Перші місіонери з’явилися на японських островах у середині 16 століття. З ім’ям єзуїта Франциска Ксаверія нерозлучно пов’язані перші християнські проповіді Японії. На перших етапах місіонери зіштовхнулися з проблемами:

• Тотальне нерозуміння уявлень японців (європейці дивувалися з того, як японець міг годинами стояти над каменем і розглядати його).
• Морський шлях до Японії був довгим і небезпечним (усюди у водах Індійського та Тихого океанів водилися пірати).
• Переслідування з боку уряду.

Проте християнам вдавалося проникати на японські острови, проте місцева влада не приймала їх. Сьогунат Токугава в 1612 році заборонив вчення християн і зобов’язав правоохоронні органи вести репресивну політику щодо місіонерів. Християни змушені були піти у глибоке підпілля. Тих, хто не встиг сховатись – відправляли додому. У всіх інших випадках беззахисних місіонерів публічно стратили, знущалися з них і ув’язнювали.

Так тривало до 1859 року. Цього року уряд країни прийняв Ансейські договори, згідно з якими християни отримали право вільно приїжджати до країни, проте читати проповіді заборонялося. Місіонерів, які наважилися порушити цей наказ, негайно і жорстоко стратили.

Попри переслідування, християнство у Японії залишило помітний слід. Місіонерам вдалося донести до сердець японців ідеї: Милосердя. Кохання. Свободи та рівності (надалі ця ідея сприяла формуванню парламентаризму в країні). Любов до ближніх (після закінчення Другої світової війни японці відмовилися від своїх претензій на землі Маньчжурії).

Сучасна Японія

У наші дні в Японії набули широкого поширення дві релігії: буддизм і синтоїзм. Майже 97% населення є буддистами та синтоїстами. Проте основна релігія у Японії – атеїзм, оскільки більшість населення лише формально належить двом релігіям – буддизму і синтоїзму. Лише 30% від населення ідентифікують себе віруючими.

Що стосується християнства, то на його частку припадає лише 2% від населення Японії. Традиційна релігія Японії на етапі майже розвивається, а, навпаки – перебуває у занепаді. Традиційні вірування шануються у дуже вузьких колах. Всього старовірів Японією релігієзнавці налічують не більше 120 тис. осіб.