Алексей Антонюк Кожна галузь культури Японії містить у собі надзвичайні особливості побуту та традицій японських жителів. Храми Японії є винятком. Вони виконують безліч першорядних функцій, головна з яких – збереження релігійних традицій. Храми є представниками священної архітектури, яких японці ставляться з особливим трепетом. Крім цього, японські храми вважаються пам’ятками культури, що мають особливі параметри, що виділяють їх на тлі визначних пам’яток інших країн. Японські храми мають характерні деталі у витриманому класичному стилі, доповнені елементи еклектики.
БУДІЙСЬКІ ХРАМИ ЯПОНІЇ
Буддизм у Японії став не просто новою ідеологією, яка багато в чому торкнулася і способу життя суспільства, а й започаткував нові архітектурні форми та додаткові техніки у сфері будівництва. Буддійський храм в Японії, як правило, має масивний дах, на якому красується довгий шпиль, що спрямовується в небо. Архітектура буддійських храмів у Японії ґрунтується на наявності чотирьох основних елементів – колони, дахи з нахилом, перекладинами та хитромудрої покрівлі.
ХРАМ ЕНРЯКУ-ДЗІ
Цей буддійський храм розташований на горі Хіей, яка знаходиться недалеко від міста Кіото. Споруда була побудована на початку VIII, буддистом на ім’я Сайте. Досить тривалий час, аж до сьогодні на території храму здійснюється діяльність школи Тендай. Також, Енряку-дзі містить у собі перебіг таких шкіл, як Нітірен, школа Чистих Земель та Дзен. На сьогоднішній день, храм можна вважати одним із найпопулярніших буддійських храмів. Діяльність ченців біля монастиря розпочалася 807 року під керівництвом засновника. Його підтримував імператор Камму, який перебував на той час при владі. Навчання тривало дванадцять років. У процес навчання брало участь сто учнів. Весь час, відведений на набуття навичок, ченці проводили в медитаціях, вивчаючи основи буддизму. У монастирі панувала сувора дисципліна, яка допомагала учням досягти певних висот. Найкращі з ченців продовжували служити в Енряку-дзі, інші знаходили себе на урядових посадах. Згодом храм розростався, в самий пік розквіту, він був цілим комплексом, до якого входило 3000 храмів. При монастирі було своє військо, яке часто брало участь у кровопролитних війнах, обстоюючи інтереси храму. На сьогоднішній день храмовий комплекс містить у собі три частини. У східній залі, що зветься Тодо, колись давно знаходився головний діяч монастиря. Західний зал храм називається Сайто, він виконує аналогічну попередньому залу функцію. Третя частина храмового комплексу дістала назву – Йокава.
ХРАМ РЕАН-ДЗІ
Храм розташований у Кіото. На сьогоднішній день він дещо відрізняється від свого споконвічного стану, оскільки неодноразові пожежі сприяли реконструкціям його стін. Реан-дзі має високу значущість для японського народу, він входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Головна відмінність храму – це сад каміння, розташований на його території. Він вважається основним символом Кіото. Примітно, що в цьому саду немає рослинності. Він постає перед туристами саме у такому вигляді, яким був створений спочатку. Автором цієї культурної спадщини є Соамі – майстер, який має значну репутацію. Сад каміння приваблює навіть людей, далеких від буддизму, оскільки його споглядання змушує задуматися про глибокі речі і пізнати себе. Крім саду каміння, на території храмового комплексу можна знайти мальовниче озеро, через яке проходять невеликі містки. Є також чайний сад, потрапити в який може далеко не кожен. Уздовж озера проходить прогулянкова доріжка.
ХРАМ ТОДАЙ-ДЗІ
Даний представник буддійських храмів охороняється особливим чином, оскільки є ЮНЕСКО. Тодай-дзі розташувався в Нарі. Його називається найбільшим храмом, збудованим з дерева. Храм не лише уособлює релігійність, а й є надзвичайно гарною пам’яткою японської культури. Територія комплексу досить велика, він зосереджений у самому серці міста. Візитною карткою споруди можна вважати південні ворота, які заввишки досягають 25 метрів. Поруч із ними можна побачити множинні постаті з дерева, які приваблюють своїм майстерним виконанням. Крім південних воріт, є й інші, зокрема – центральні. У безпосередній близькості з ними знаходиться курильниця. Проходячи повз неї, деякі туристи прагнуть на деякий час потрапити до бульб диму. Така традиція характерна для буддійських храмів. Вона відбувається для того, щоб очистити своє тіло та душу. На території Тодай-дзі розташований оленячий парк, де можна зустріти оленів, що знаходяться у вільному вигулі. Іншою особливістю храмового комплексу вважається статуя Будди, виконана з бронзи. Підлога зали, де вона розташовується, вимощена плитами з каменю. Будда відображений на листі лотоса, яке також як основна фігура, виготовлене з бронзи. Зображення Будди виглядає дуже реалістично, як і задумали великі майстри.
ХРАМ КОФУКУ-ДЗІ
Якщо перераховувати храми стародавньої Японії, які користуються особливою популярністю, то Кофуку-дзі, безсумнівно, займатиме почесне місце у цьому списку. Щоб побачити його, достатньо відвідати місто Нара. Спочатку Кофуку-дзі розташовувався в Кіото, а потім був переправлений до Нари. На даний момент він зараховується до об’єктів, що охороняються ЮНЕСКО, і вважається однією з семи найбільших споруд півдня країни. Засновником храму став клан Фудзівара. За час його існування храм переживав як занепад, так і період розквіту. У середні віки Кофуку-дзі виділявся наявністю професійного війська. Це й спричинило участь у жорстокій війні, яка не принесла храму нічого доброго. Після її закінчення Кофуку-дзі переживав не найкращі часи. Храм виділяється від аналогічних споруд пагодою, що становить 50,8 метрів заввишки та має п’ять поверхів. Згодом вона реконструювалася та змінювалася. Інша, не менш красива пагода, містить три поверхи. Вона вважається найдавнішою. 1180 року вона пережила глобальну пожежу, але незабаром була відновлена.
ХРАМ КОТОКУ-ІН
Храм виділяється статую Будди, яка вражає туристів своїм масштабом. Вона є не просто особливістю та обов’язковим атрибутом храму, але й справжньою пам’яткою всього міста Камакури, в якому і розташовується храм. Мінамото-но-Йорітомо був першим, хто запропонував створити таку величну статую Будди на території храму. Однак здійснити свою витівку він не встиг, тому що раптово помер. Після його смерті втілювати задум у життя стала Інада. Засобами, на які було зведено статую, стали пожертвування людей з усієї округи. Котокуін переживав сильні пошкодження під час масштабного землетрусу. Після нього статуя тривалий час перебувала у жалюгідному стані. Згодом вдалося зібрати гроші на її реконструкцію. Однак Будда постає на сьогоднішній день не в тому вигляді, в якому він був спочатку. Раніше він був покритий позолотою повністю, а зараз вона залишилася лише на вухах статуї.
СИНТОІСЬКІ ХРАМИ ЯПОНІЇ
Синтоїзм був сформований у Японії ще задовго до зародження писемності. В основі цієї релігії стоїть переконання про те, що богами може бути все, що має душу. Храми синтоїзму Японії будувалися для того, що японці приходили у святу споруду подякувати богам за добрий урожай або попросити у природи прихильності.
ХРАМ МЕЙДЗІ
Храм Мейдзі знаходиться в Токіо. Це синтоїстське святилище, будівництво якого проводилося на честь імператора Мейдзі та його дружини. План, за яким має розпочатися будівництво, було складено ще за життя подружжя. Але його виконання було тільки після їхньої смерті. Головна будівля оточена деревами. Воно виконане в традиційному японському стилі, що зветься Нагаредзукурі. Сад, яким оточений храм, містить у собі всі різновиди дерев та чагарників, що ростуть у Японії. Північну частину храмового комплексу займає будинок, у якому розташовується музей. Ця споруда виконана у стилі Адзекурадзукурі.
Територія комплексу включає і наявність весільного залу, в якому проводяться синтоїстські весілля. Заходи, що проводяться тут, мають на увазі низку дій релігійного характеру
ХРАМ ІЦУКУСИМУ
Іцукусіма – синтоїстський храм в Японії, розташований на священному острові Іцукусіма. Він знаходиться у Внутрішньому Японському морі. Простій людині не так просто потрапити на острів, настільки священною вона вважається. Іцукусіму можна віднести до найпопулярніших храмів Японії. Він помітно виділяється і натомість інших архітектурних споруд. Головна відмінність – це ворота, які розташовані в безпосередній близькості від моря. Періодично під час припливів ворота затоплюються. Саме в такому, затопленому стані вони стали символом не лише острова, а й усієї держави. У синтоїзмі ворота храму несуть у собі як функцію прикрасі, а й смислове навантаження. Ворота Іцукусіма пофарбовані в яскравий червоний колір і виготовлені з дерева. Храмовий комплекс включає безліч будівель, кожна з яких пофарбована в білий колір і має червоний дах. Основна частина будівель призначена для проведення спеціальних обрядів, які доступні далеко не кожному туристу, який вирішив дізнатися про синтоїзм трохи більше. Святилище розташоване не на землі, а на палях, що знаходяться над рівнем води. Ще однією відмінністю Іцукусіми вважатимуться наявність великий сцени, де можна бачити виступи у жанрі Але.
СВЯТИЛИЩЕ ТОСІГУ
Храмовий синтоїстський комплекс Тосегу побудований на честь полководця Токугава Іеясу. Наприкінці 20 століття святилище було віднесено до списку об’єктів під охороною ЮНЕСКО. Храм Тосегу – це місце, де знаходиться поховання полководця Іеясу. Відмінна риса храму полягає в тому, що вісім його основних будівель є національними скарбами Японії. До них відносяться: Емей-мон, Хонден, Хайден, Ісі-но-ма та інші. Останки Токугава розташовані в урні, виготовленій з бронзи. Вона знаходиться в будівлі Окуся-хоч. Раніше це приміщення було виконане з дерева, а потім реконструювалось у кам’яну споруду. Трохи пізніше постала необхідність захисту пагоди від вологи. З цією метою вона її перетворила на бронзову будівлю.
ХРИСТІАНСЬКІ ХРАМИ В ЯПОНІЇ
Головні храми Японії, як правило, проповідують буддизм чи синтоїзм. Однак на території країни сонця, що сходить, присутні і православні церкви. Вони з’явилися завдяки ієромонаху Миколі, який потаємно охрестив трьох японців, які побажали долучитися до православ’я. Це сталося у другій половині 19 століття. А вже на початку 20 століття біля Японії з’явилися православні громади у кількості 266 штук.
ХРАМ НІКОРАЙ-ДО
Японці перейменували храм. Насправді його назва звучить як храм святого Миколая. Релігійна споруда розташована на станції Отяномідзу. Завдяки особливостям релігійної течії будівля храму значно відрізняється від будівель, розташованих в окрузі. Предстоятелем храму є архієпископ Токійський Ікуо Нусіро. Його також називають митрополитом всієї Японії. На початку 20 століття будівля храму була відреставрована, оскільки вона значно постраждала після землетрусу. Нині Нікорай-до є головним представником православних храмів на території Японії. Незважаючи на те, що в більшості своїй храм дуже схожий на православні будівлі в Росії, при найближчому розгляді деталей, стає зрозуміло, що відмінності все ж таки є. Насамперед різниця помітна в атмосфері, що панує в храмі. Оздоблення храму містить у собі безліч яскравих акцентів, що демонструють розкіш і якусь пихатість. Свічки відрізняються за своїм розміром, і навіть аромат від них виходить зовсім інший. Служба у храмі не пропускає жодного етапу, все відбувається за заведеним алгоритмом. Однак іноді можна зустріти православних жінок, які не покривають голову або прийшли до штанів.
ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ ХРАМ У ХАКОДАТІ
У 1858 році в Хакодате було відкрито перше російське консульство. Натомість з’явився перший Японський православний храм. Архітектором храму став І. А. Гошкевич, який є російським консулом. Він сподівався воскресити у Японії православ’я, яке колись тут було прийнято суспільством. Вирішено було присвятити новий храм Воскресінню Христовому. Воскресенський храм був збудований на найвищому місці в Хакодате. Він був виконаний із дерева. Будинок мав два поверхи, до нього примикала дзвіниця. На даху розташовувався купол із хрестом. Перша православна громада була закладена завдяки Миколі Касаткіну, який розпочав своє служіння у храмі у 1861 році. При церкві здійснювалася діяльність мовно-катехизаторської школи. У 1872 році японці вперше почули брязкіт дзвонів, який не міг ні залучити їх. Спочатку православна церква стала прийматися суспільством. Людей, які проповідували православ’я, намагалися вигнати з міста, друкарню, яка здійснювала свою роботу при храмі, було закрито. Але вже в 1873 православ’я в Японії було дозволено офіційно. Воскресенський храм неодноразово зазнавав реставрації. На даний момент він є одним із головних символів православ’я в Японії. При храмі продовжує працювати недільна школа, дорослі можуть відвідати спеціальні курси. У стінах храму також звучать пісні хору. Піддаючись новомодним тенденціям, стала рости і розвиватися парафіяльний сайт.
ПЕРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ ХРАМ У САППОРО
Історія появи храму на території міста Саппоро розпочалася з приїзду Марка Абе у 1884 році, який відкрив свою лавку. Марк був християнином, який раніше проживав в Отару. Спочатку було організовано молитовну хату, де збиралася православна громада. Трохи пізніше, у 1894 році було збудовано окрему будівлю для православних обрядів. Зведений храм був присвячений Преображенню Господньому. Храм переживав як важкі роки, і період розквіту. Після російської революції храм перестав фінансуватися з боку Росії, повністю перейшовши на самозабезпечення. Після цього православна громада почала самостійно видавати газету. Наприкінці 20 століття місцезнаходження храму змінилося у зв’язку з початком Олімпійських ігор. Церква була перенесена до іншого місця. На відміну від інших православних храмів у Японії, Преображенський храм увінчаний не одним, а шістьма банями. Більшість ікон, розташованих у храмі, написані Іриною Ямасіта – відомою іконописицею. Вважається, що саме храм у Саппоро зберігає колекцію її праць.
Архітектура храмів є надзвичайно різноманітною, незважаючи на те, що існують основи, яких японці намагаються дотримуватися. У більшості випадків священна споруда має прямокутну форму, обрамлену дахом з покрівлею. Сучасні храми виготовляються з пожежостійких матеріалів з метою дотримання безпеки. Основним будівельним матеріалом може бути армований залізобетон або цегла. А покрівля найчастіше виготовляється з різних металів.
Кожен храм, розташований на території Японії має унікальну історію і заслуговує на увагу. Побувавши за стінами того чи іншого храму, можна доторкнутися до незвичайної японської культури і познайомитися з незнайомим досі світом. Японські храми зводилися в гармонії з навколишньою природою, кожна деталь споруди несе в собі певне смислове навантаження, яке викликає непідробний інтерес у туристів.
